Притча.

Давно… Дуже давно був острів, на якому жили всі Почуття та Духовні Цінності людей: Радість, Сум, Пізнання та інші. Разом з ними жила і Любов. Одного разу Почуття помітили, що острів занурюється в океан та скоро потоне. Всі сіли на кораблі та залишили острів. Любов не поспішала та чекала до останньої хвилини. І лише тоді, коли Вона зрозуміла, що на порятунок острову немає надії і він майже повністю пішов під воду, вона почала кликати на допомогу. Поруч пропливало розкішне судно Багатства. Любов попросила взяти Її на судно, проте Багатство сказало, що на його кораблі багато дорогоцінностей, золота, срібла і для Любові місця немає. Любов звернулась до Гордості, корабель якої пропливав повз…

Але у відповідь Любов почула, що її присутність порушить порядок та досконалість на кораблі Гордості. З мольбою про допомогу Любов звернулась до Суму. «О, Любов, -- відповів Сум, -- мені так сумно, що я повинен залишатись на самоті». Повз острів пропливала Радість, але вона була така зайнята веселощами, що навіть не почула благання Любові. Раптом Любов почула голос: «Іди сюди, Любове, я візьму тебе з собою». Любов побачила старого сивого дідуся, і Вона була така щаслива, що навіть забула спитати його ім’я. І коли вони досягли Землі, Любов залишилась, а дідусь поплив далі. І лише коли його човен зник, Любов схаменулась… Адже Вона навіть не подякувала дідусю. Любов звернулась до Пізнання: «Пізнання, скажи мені, хто мене врятував?» «Це був Час», -- відповіло Пізнання. «Час..?» -- здивувалась Любов – «Чому ж Він допоміг мені?» «Лише Час розуміє і знає, наскільки важлива в житті Любов», -- відповіло Пізнання. Бажаю.щоб острів Вашого життя ніколи не покидала Любов.