Жива історія, донесена до наших днів свідками минувшини вражає своєю реалістичністю та самобутністю.Такою живою історією є спогади, щоденники, нотатки , свідків минулих днів.Вони мов жива книга, що оживає та відтворює історичну минувшину Саджавки, без яких історичний літопис подій стає сухим і суто хронологічним.

Пропоную читачам нашого сайту фрагменти спогадів саджавчанина Ярослава Зубаля під назвою «Спогад гімназиста» опублікованих в 1962 році в Торонто.

Коломия була для мене мрією в моїх дитячих роках. З недалекої Саджавки, що віддалена двадцять кілометрів у напрямі на Делятин, мої батьки частенко заїжджали кінною фірманкою до Коломиї і часом брали з .собою нас, дітей. І це була для нас ве­лика втіха побачити таке велике місто, коли ми йо­го порівнювали з малим сусіднім містечком Ланчином, чи навіть з Делятином. А возив нас наш сталий візник, статечний господар Роман Кухтар. Він возив нас усюди, де було треба, ми й не могли подумати, щоб хто інший з нами їздив. Як сьогодні бачу його кремезну похилену постать з батогом у руці. До речі, він тим батогом ніколи не бив коней, бо їх жалував, як добрий господар. Перед кожною фігурою чи хрес­том здіймав капелюха, а взимі клапаню, і побожно хрестився.

Яка ж це була радість для мене! Я вже міг носити мундур і один срібний пасок на комірі та українсь­ке "Ґ" на шапці. Так буду парадувати по цілій Ко­ломиї, а потім у рідній Саджавці, а всі будуть мене подивляти. Здавалося мені, що всі будуть дивитися тільки на мене.

По вакаціях ми з братом пішли на "станцію" до родини Стрижевських при вул. Гетьманській, на­проти маєтку багатія Зіми, спольщеного англійця. А в сусідстві Тадзьо Вебер, учень другої кляси поль­ської гімназії, був товаришем забав. Грали ми в пера, ґудзики, в ножики і стріляли з лука.

З професорів найбільше мені подобався проф. Шпитковський, що відносився до учнів, як добрий батько до дітей, завжди усміхнений, а мене то він називав "маленьочким". Учив він історії "України-Руси". Суворий і страшний, але й справедливий, був проф. Богдан Левицький, що вчив німецької мови. Я трохи боявся його, а не так його, як тих його дов­гих і страшних на вигляд вусів. Кривди мені він не робив, бо я вчився добре.

Василь Щербатюк, який проживає в Коломиї, прислав цікаві фотографії з сімейного архіву.

Детальніше на нашому історичному сайті. Найімовірніше, це 1932 рік.

Хто впізнає людей на фотографії або місце фотозйомки , пишіть в коментарях.

      Щиро дякуємо випускнику Саджавської ЗОШ I-III ступенів 2000 року Гелемб'юку Роману Васильовичу, який подарував нам можливість відкрити ще одну сторінку історії нашого села, виявивши унікальну літературну знахідку – повість Клавдії Бобикевич «У тіні героїв».

     Тепер ми глибше можемо торкнутися важливих сторін життя, яке вирувало у нашому мальовничому селі у роки служіння священика Сидора Бобикевича, батька Клавдії Бобикевич.

В бібліотеках Саджавки появилися сигнальні примірники книги "У тіні героів". Це книга Клавдії Бобикевич написана в 1933 році. В книзі розповідається про перебування отамана УНР Юрія Тютюнника в Саджавці в 1922/23 роках.

Скорочену версію книги (уривки) в електронному вигляді можна скачати на нашому сайті.

Скачати книгу

"У тіні героїв"