Все відбувається тільки так, як ти захочеш. Хочеш - отримуєш насолоду від того, що маєш, від того, що просто живеш. А ще краще, що живеш не просто. Щось робиш, кудись прямуєш, здійснюєш мрії, допомагаєш людям в міру свої сил. Всі ми - великі егоїсти, схильні жити лише для себе й бачити недоліки інших, а не свої. До хрипоти відстоюємо свою думку, зубами вигризаємо свою свободу - і в той же час зневажаємо точку зору оточуючих, не поважаємо свободу тих, хто поруч. Якби там не було, визнання проблеми є перших кроком до її вирішення. Змінити людину не можливо. Вона зміниться тільки тоді, коли сама цього захочеш, коли матиме силу волі й потужний стимул.

Справді так: цінуєш тільки тоді, коли втрачаєш. І ми не цінуємо своєї молодості, здоров`я, сил; вірних друзів, люблячих батьків і коханих. Натомість постійно жаліємось, що нам не вистачає грошей, розваг, розкошів, вільного часу. Якщо б ми жили простіше, без надміру матеріальних благ, то, напевно, більше б цінували дружбу, любов, щирість, чесність, милосердя -  ставили б духовне на перше місце у переліку своїх цінностей... Якби...

Ми ж, як стадо овець, ведемось на заклики моди, масової культури, норм поведінки й моралі у тому середовищі, у якому живемо, - й не помічаємо або терпимо його штучність, меркантильність, брехливість і бажання зробити нас тупою масою, якою зручно керувати.

Ми дорослі люди, які володіють правом вибору й можливістю самим керувати своїм життям, жити так, як нам хочеться, за умови, що не псуватимемо життя іншим. Гадаю, всі ми трішки божевільні - оригінальні, самобутні, вільні. Нам не треба йти за натовпом й бути натовпом, щоб відчувати себе щасливими. Нормальних людей не існує - адже норма автоматично означає ідентичність, а ми ж всі різні. Й це дуже добре. Відкиньте свій страх перед думкою суспільства, візьміть на себе відповідальність за власне життя й щастя й насолоджуйтесь кожною миттю!