Звертаючись до сьогоднішніх випускників школи  та всіх, хто бажає продовжити навчання, отримати вищу освіту, хочу висловити окремі міркування з приводу теми навчання в аграрному закладі вищої освіти та праці в аграрній сфері економіки.
Давно відомо та, на жаль, сьогодні для частини людей стало немодно говорити, що хліборобська праця, а разом з тим і хліборобська освіта, є головною і життєво необхідною  ділянкою суспільного життя. Задумуєшся над питаннями: Чи може суспільство обійтися без доброго фахівця-хлібороба, знавця своєї справи? Чому держава повинна проявляти дійсну і дієву увагу до виховання і підтримки молодих спеціалістів, на плечі яких, як часто кажуть, покладається завтрашній день, майбутнє нашої країни?
Шукаючи відповіді на  ці, здавалось би, прості питання, ми ще і ще раз звертаємося до мудрої спадщини наших предків, серед яких і праці  відомого вченого, організатора кооперативного руху хліборобського вишколу молоді на західноукраїнських землях в першій половині ХХ століття професора Євгена Храпливого, уродженця села Лисівці Заліщицького району Тернопільської області. Читаєш рядки його праць, і ніби відкриваєш для себе прості і разом з тим такі глибокі істини. Більше як півстоліття тому він писав: „Великою силою на світі є багатство. Та прийде війна, прийдуть злі часи, прийде вогонь чи вода, багатий стане жебраком. Велике значення має в світі сила. Міцного бояться, з ним рахуються, йому кланяються. Але не дай Боже, прийде нещастя, прийде хвороба  -  і от міцна, грізна людина ломиться, вона стає ні до чого. Велика цінність - це краса людини. Але скільки ж то було гарних людей, а сьогодні вони постарілі, знеможені. Багатство, здоров’я, краса   -  все це минає.  Все це речі, що можуть легко пропасти, їх людина може втратити. Але є один скарб найцінніший з усіх, якого не забере вода, не спалить вогонь, якого не знищать роки. А скарбом цим є знання”.