В останні дні січня зима заявила про себе сповна. Тріскучі морози позаганяли людей до своїх домівок. В такі дні добре дивитися у вікно, спостерігати за зимовою казкою. А в цей час священик разом з дяком та паламарем відвідували наші оселі з йорданською водою. Покликані Господом служити людям.  

Даром особливого покликання, особливої любові до Бога наділений священик. Він – міст між Богом та людиною, між церквою і світом, між життям та смертю. На таку дорогу Бог покликав отця Мирослава, який  з квітня 2002 року  призначений священиком, а з грудня - настоятелем храму «Покрови Пресвятої Богородиці» с.Саджавка.

Митрофорний протоієрей Хімейчук Мирослав Миколайович народився 25 жовтня 1968 року в смт.Отинії Коломийського району в сім’ї інтелігентів (вчителя та медичної сестри).
Навчався в Отинійській ЗОШ і паралельно здобував музичну освіту в музичній школі. Після закінчення школи юнак обрав благородний шлях – допомагати людям, стояти на сторожі їхнього здоров’я. Дорога від дому пролягла до Коломийського медичного училища. Займатися обраним фахом продовжував і в роки служби в армії. Виконував обов’язки начальника медслужби групи підрозділів військової частини 24 ЗРБ ПВО Плесецького космодрому Архангельської області.

  В 1992 році Мирослав Хімейчук демобілізувався з армії і влаштувався на роботу  у рентгенологічне відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Бути лікарем нелегко,  тільки люди з сильним характером здатні жертвувати своїм часом, відпочинком, сім’єю заради інших. Перед очима лікаря людські хвороби, страждання, біль. Не завжди вдається допомогти. А людина надіється, чекає порятунку.  На роботі у лікарні майбутній священик відчув, що самого тілесного лікування недостатньо і вступив в 1993 році до Івано-Франківської Духовної Семінарії Української Автокефальної Православної церкви Київської патріархії. Щоб лікувати не тільки тіло, а й душу людини. Закінчив Духовну Семінарію в 1996 році, а в 1997-2001рр. продовжував навчання у Львівській Духовній Академії.

  З 1994 року виконує обов’язки священика-душпастиря: 1994-2001рр. -  священик на парафіях Полтавської Єпархії (1994-1995рр. -  настоятель храму «Успіння Пресвятої Богородиці» с.Рашівки Гадяцького району Полтавської області; 1995-1997рр. -  настоятель «Свято-Миколаївського» храму м.Полтави; 1997-2002рр. - настоятель «Свято-Покровського» храму та з 1998 року -  благочинний Новосанжарського та Кобеляцького благочинств Полтавської Єпархії). З сьомого квітня 2002 року -  священик, а з грудня  - настоятель храму «Покрови Пресвятої Богородиці» с.Саджавка Надвірнянського деканату.

В серпні 2003 року призначений інспектором Вищої Богословської Академії при Івано-Франківському Єпархіальному Управлінні УАПЦ.

Вже десятий рік о.Мирослав є для нас Божим голосом, проводирем до пізнання Бога, добрим Батьком, який ніколи не залишить нас, не покине в скрутну хвилину. В повній мірі задовільняє духовні потреби кожного, хто приходить за допомогою. Постійно дбає про створення духовно-естетичних умов для парафіян. Зумів об'єднати навколо себе церковне братство, яке вирішує багато фінансово-господарських проблем.

З гордістю сприймалися  подячні слова Митрополита Галицького Кир Андрія в день відзначення 100-літнього ювілею храму «Покрови Пресвятої Богородиці» про дбайливе ставлення до святині, про збереження і відновлення її цінностей. У цьому велика заслуга о. Мирослава.

За плідну працю у винограднику Христовому, до 100-річчя Саджавської церкви «Покрови Пресвятої Богородиці» та 40-річчя від  дня народження митр.прот. Хімейчука Мирослава Миколайовича  нагороджено вищою церковною нагородою – митрою. Удостоєний він і інших нагород за самовіддане служіння Богу: в грудні 1999 року нагороджений медаллю «2000-річчя Різдва Христового»; 7 травня 2006 року за жертовну працю і заслуги перед УАПЦ нагороджений орденом Святого апостола Андрія Первозваного І ступеня; 14 жовтня 2008 року - медаллю «Святої Покрови». 20 червня 2010 року Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви МЕФОДІЄМ нагороджений медаллю «20-річчя третього відродження УАПЦ».

Отець Мирослав не обмежує служіння храмом. Своєю активністю, діловитістю спонукає інших до діяльності. Встигає завітати до школи і на сільські заходи, відвідати районні зібрання чи виступити перед поважною аудиторією. Надвірнянська РДА відзначила заслуги нашого настоятеля церкви в суспільно-громадській роботі, нагородивши медаллю "20 років незалежності України".

І завжди поруч родина: любить, надихає, підтримує. З дружиною Вірою виховують троє дітей - Євгена, Ігоря та Анастасію.

За посередництвом митр.прот. Хімейчука Мирослава божественна благодать Христа наповнює наше життя.